Матеріал підготовлено сектором

взаємодії із ЗМІ та громадськістю

Згідно із п.1 ст.59 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV із змінами і доповненнями (далі - ГКУ) припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб’єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог ГКУ та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (п.7 ст.59 ГКУ).

Пунктом 11.1 р. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 09.12.11 №1588 (далі – Порядок), визначено, що з метою оподаткування під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків згідно законодавства.

Відповідно до пп.16.1.10 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації (пп.152.9.3 п.152.9 ст.152 ПКУ).

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб’єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов’язковою перевіркою органом ДПС, у якому перебуває на обліку суб’єкт господарювання (п.5 ст.60 ГКУ).

У разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації для проведення ліквідаційної процедури використовується один банківський рахунок юридичної особи, що ліквідується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо) (п.11.4 р. XI Порядку).

Податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки органу ДПС, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПКУ).

Враховуючи вищенаведене, після завершення розрахунків з кредиторами, до зняття з реєстрації в органі ДПС та скасування реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, такий суб’єкт господарювання, в особі ліквідатора, є платником тих податків та зборів, щодо яких виникає об’єкт оподаткування. При цьому ліквідатор повинен подати податкову декларацію до органу ДПС за основним місцем обліку або за неосновним місцем обліку за звітний період, на який припадає дата такої ліквідації (у тому числі якщо ліквідація припадає на середину звітного періоду), в установлені ПКУ строки.