ЗАПИТАННЯ

Діти в закладі почали хворіти, карантин офіційно не оголосили. Батьки воліють убезпечити дитину від контакту з однолітками. Але бажають продовжувати працювати, або кілька годин на день, або в певні дні тижня. Як оформити відсутність працівника на роботі певний час робочого дня, тижня.

ВІДПОВІДЬ

У такій ситуації доречніше вирішення - встановлення за заявою працівника неповного робочого часу на період поширення захворювань в закладі.

Установлення неповного робочого часу за угодою сторін врегульовано ст. 56 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Такий режим роботи може реалізовуватися як неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Правомірною буде і комбінація цих форм.

При роботі на умовах неповного робочого дня працівник працює тільки частину робочого дня, наприклад, з понеділка по п’ятницю з 14.00 до 17.00; при умовах неповного робочого тижня працівник працює у певні дні, наприклад, понеділок, середа, п’ятниця, тривалість щоденної роботи у ці дні не зменшується; комбінація: працівник працює у понеділок, середу, п’ятницю з 14.00 до 17.00.

На підставі заяви за резолюцією роботодавця видається наказ про встановлення працівнику неповного робочого часу.

В наказі про встановлення неповного робочого часу зазначається період, на який такий режим роботи встановлюється; вказується кількість годин (якщо йдеться про неповний день), або кількість днів (за встановленням неповного робочого тижня).

Робота на умовах неповного робочого часу оплачується пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку

Право працювати на умовах неповного робочого часу мають всі працівники, але такий режим встановлюється за угодою сторін. Деяким категоріям працівників неповний робочий час за їх бажанням встановлюється в обов’язковому порядку.

На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов'язаний встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Стаття 1861 КЗпП поширює цю гарантію також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Роботодавець на прохання особи з інвалідністю зобов’язаний встановити їй неповний робочий час у випадках, передбачених законодавством (ст. 172 КЗпП).

Ст.інспектор ГУ Держпраці

в Одеській області І.Б.Сорокін