На питання щодо походження театру немає та й не може бути остаточної відповіді, адже його витоки йдуть від розвитку архаїчних зародків лицедійства, якими були магічні обряди й ритуали, з одного боку, та практичні потреби людства (задля задоволення яких часто використовувалися знову ж таки магічні елементи), з іншого боку.

Перші театри з’явились в Греції, згодом в Китаї, Індії, а в X столітті з’являються зачатки Європейського театру. Слово «театр» походить від грецького «theatron», що означає місце для видовищ, а також місце, призначене для показу драматичних творів мистецтва перед публікою.

У 1961 році на 9-му конгресі Міжнародного інституту театру (МІТ) при ЮНЕСКО було започатковано відзначення 27 березня Міжнародного дня театру. Цей день є справжнім святом не тільки для акторів сцени – професіональних та аматорських театральних колективів, але й для мільйонів глядачів.

Святом аматорського театру в нашому місті став фестиваль театрального мистецтва, який в цьому році пройде вже вчетверте. Фестиваль урочисто відкриється 24 березня 2018 року в Центрі культури та дозвілля.

Але цього року він розширив свої рамки заради глядача, адже театр має виключно важливе етичне і художнє значення, несе в суспільство ідеї гуманізму і добра, сприяє формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору. Народний театр «Прометей» Центру культури та дозвілля розпочав театральний тиждень спектаклем «Легенда про Прасков’ю».

Показ вистави, що розповідає про аккерманську красуню Параськовєю, проходить протягом трьох днів в Білгород-Дністровській бібліотеці ім. О. Пушкіна. Керівник самодіяльного колективу Інеса Федосова і працівники бібліотеки змогли організувати та зацікавити різновікову глядацьку аудиторію, яка із захопленням сприймає історію, що ожила в бібліотеці, – легенду, яку можна назвати нематеріальною культурною спадщиною нашого міста.

Емоційно та відверто учасники самодіяльного театрального колективу розповідають про те, як у давнину турецький намісник Узун-паша загорівся пристрастю до красивої української дівчини з бідної християнської сім'ї – Параськовєї. Красуня відкинула всі натиски невгомонного закоханого і не зрадила свою віру. За це її упекли в темницю однієї з башт цитаделі. Коли в черговий раз паша з'явився до полонянки, руки дівчини самі звільнилися від ланцюгів, і вона вільно вийшла на волю. Здивовані турки немов остовпіли, а Параськовєя втекла. Праськов’я молилася про позбавлення від яничар, що переслідували її та, коли вони наздогнали дівчину, камінь під нею розверзав, прийнявши в свої надра, а на цьому місці забив джерело з холодною і цілющою водою. Турки так і залишилися на тому ж місці, перетворившись на кам'яних стражників. А джерело з дуже смачною цілющою водою б'є і понині. За легендою, святий мученик Іоан Сочавський брав з нього воду, і тепер джерело іменується в його честь.

Останній показ вистави пройде 22 березня о 15.00 годині. А наступного тижня – під час весняних канікул, в бібліотеці ім. Л. Українки дітей міста чекають казкові постановки театру «Сонячна посмішка» зразкової арт-студії «Джерельце» Центру культури та дозвілля.