Буряк столовий (Beta vulgaris L. subsp. vulgaris var. conditiva Alef.) - поширена овочева культура, багата на біологічно-активні речовини, органічні кислоти і мінеральні солі. Основний інгредієнт українського борщу.

Як овочева і лікарська рослина, буряк звичайний відомий за 1500-2000 років до н. е. в Асирії, Вавилоні, Ірані й Вірменії. В Київській Русі його почали вирощувати з X ст.В Україні у XVI-XVIII століттях взимку для борщу використовували квашений буряк, а влітку - свіжий.

Листя і коренеплід часто використовують у їжу для людей і корм для тварин, а також як сировину для промисловості.

Столовий буряк є основним інгредієнтом при приготуванні українського борщу. У їжу вживають коренеплоди та листки молодих рослин, з яких готують салати, буряківники, борщі, начиняють листками пироги, ікру, маринують, чавлять сік тощо. При ранньому споживанні (пучкового буряка) використовують молоді листки та черешки у свіжому, вареному і тушкованому вигляді. З буряку готують буряковий квас. Завдяки хорошій лежкості коренеплоди використовують протягом усього року.

Сьогодні поговоримо про хворобу, яка знаходиться у Переліку регульованих шкідливих організмів А-2 (Карантинні організми, обмежено поширені в Україні) - вірусне некротичне пожовтіння жилок цукрового буряку (ризоманія) (Beet necrotic yellow vein furovirus). Хоча цей організм уражує коренеплоди всіх видів буряків, шкодочинність його досить висока:

резерватами вірусу є рослини з родини лободових (Chenopodiaceae), зокрема, усі види буряків і шпинат;

переносником вірусу є гриб Роlуmyxa betae К., який сам по собі є слабким патогеном для буряків;

патогенність гриба зростає при набутті ним вірофорності – наявності в ньому вірусу, носієм якого він може стати, якщо розвивається в інфікованій рослині;

вірус може зберігатися більше ніж 20 років в спорах (цистосорусах) гриба. У хворих рослин збудник постійно наявний у бокових корінцях і в самому коренеплоді. Збудник спричиняє порушення обміну речовин, уповільнення росту і розвитку рослини, а також процесу цукроутворення, внаслідок чого знижується урожайність коренеплодів і цукристість, що є яскравим прикладом впливу вірусу на економіку.

Ураження кореневої системи переносником вірусу – грибом P.betae К. відбувається за допомогою зооспор, які контактують з кореневими волосками молодих рослин цукрових буряків, закріпляються на них і проникають в клітини, утворюючи плазмодій. Плазмодій, який вийшов із зооспори, розвивається в клітині корінця в зооспорангії, який вже через 2-3 дні за температури 20-25°Cможе вивільняти нові зооспори або перетворитися через 10 днів на цистосорус, який містить від 100 до 300 цистоспор. Для розвитку гриба оптимальними є відносна вологість ґрунту 80%, температура 23-27°C, нейтральні і слаболужні ґрунти (рН 7-8). За температури нижче 15°С розвиток хвороби незначний. Вірус ризоманії та його переносник гриб локалізуються, в основному, в дрібних бічних корінцях і в стрижневому корені.

Отож, як наслідки дії вірусу, можемо відмітити такі факти:

1. Поширення даного організму може відбуватись через ґрунт та його залишки (на знаряддях обробітку), насіннєвий матеріал.

2. Уражені рослини дуже погано зберігаються, процеси гниття присутні на коренеплодах навіть під час збирання урожаю.

Рослини, уражені у ранню фазу розвитку, нерідко гинуть або відстають у рості, при цьому спостерігається порушення фізіологічних процесів. Змінюється колір листків від світло-зеленого до жовтуватого. Інколи спостерігаються звужені прямостоячі листки з видовженими ніжками. Вони виглядають як зів’ялі, нормального кольору, але коренеплід недорозвинутий. У другій половині вегетації, особливо, після сильних опадів, на листках з’являється побуріння судин і суміжних з ними ділянок з подальшою появою некрозів. Однак типові ознаки на листках зустрічаються дуже рідко, в більшості випадків вони відсутні, тому польова діагностика за симптомами на листками ускладнена.

Характерні симптоми ризоманії проявляються на коренеплоді у вигляді розростання бічних корінців – ризоїдів, утворення ними «мички» чи «бороди». Коренеплоди уражених рослин дрібні, недорозвинені, з великою кількістю дрібних, переплетених між собою корінців. Особливо чітко діагностується хвороба під час збирання. Уражені рослини сильно відстають у рості, схильні до загнивання. При поперечному розрізі коренеплоду добре помітне побуріння судинних пучків. Щоб діагностувати захворюваність на посівах проводять двократні обстеження за двома діагоналями поля. Перше – наприкінці липня, друге – під час збирання врожаю. На насінниках обстеження проводять в період утворення квітконосних пагонів та після збирання насінників.

Ризоманія є карантинним організмом зі списку А2 (обмежено поширених в Україні). За результатами щорічних спостережень та лабораторних досліджень було встановлено, що присутність цистоспор в корінчиках коренеплодів зберігається на всіх фазах розвитку культури.

Для запобігання поширення вірусу застосовуються наступні фітосанітарні заходи:

забороняється ввезення зараженого садивного матеріалу і ґрунту із заражених зон країн розповсюдження захворювання;

обов’язкове карантинне інспектування, фітосанітарна експертиза завезеного імпортного матеріалу;

з метою своєчасного виявлення захворювання проводять обстеження полів буряку влітку та восени;

при виявленні вогнища захворювання, запроваджується карантинний режим;

дотримання сівозміни, ротація, чистий пар;

внесення органічних добрив, глибока оранка, знищення рослинних решток та бур’янів, вирощування стійких і толерантних сортів;

просторова ізоляція насінницьких насаджень від виробничих не менше 1 км в насінницьких господарствах.

Державний фітосанітарний інспектор Олена Прищепа