Бібліотека ім. Лесі Українки давно співпрацює з Білгород-Дністровським відділенням Благодійного фонду «Хесед Шаарей Ціон». Працівники фонду надають допомогу ветеранам війни, дітям війни, проводять різні культурні та освітні заходи для підопічних. А працівники бібліотеки ім. Лесі Українки із задоволенням кожного разу відкликаються на запрошення прийняти участь в спільних заходах. Оскільки захід проходив в дні святкування Великої Перемоги, звісно, що торкнулися саме цієї теми, адже в ці дні згадують події минулої війни, крокують рідними вулицями до обелісків Слави. Бо саме тут, у мить мовчазного єднання з полеглими за рідну землю, в пам’яті оживає пережите. А в нашій душі піднімається гаряча хвиля вдячності і любові солдатам війни, сивим фронтовикам, дітям війни. І цього разу на спільному заході бібліотекарі С. Влезько та І. Бочаловська розповіли про двох поетів-фронтовиків, які народилися 9 та 10 травня 1924 року. Це Булат Окуджава та Юлія Друніна.

Булат Окуджава… Він стверджував, що його вірші не про війну – вони проти неї. Він визнавав: «Мене поранено війною на все життя й до сих пір я часто бачу у снах загиблих товаришів, згарища домів, розриту воронками землю…» «Я ненавиджу війну», - скаже він згодом. Тільки в строках його пісні до фільму «Білоруський вокзал» є героїчний порив: «А нычне нам нужна одна победа, одна на всех – мы за ценой не постоим…»

Юлія Друніна – найромантичніша радянська поетеса. Вона прожила життя настільки яскраве та трагічне, що якби її біографія лягла в основу художнього твору – читачі могли б здивуватися, що одне життя може вмістити в себе стільки випробувань, подвигів та почуттів.

Учасники війни, ветерани… Небагато їх залишилося серед нас… А в нас є наша вдячна пам’ять, є вірші, романи, повісті, оповідання, написані людьми, які знали, що таке війна.