22 січня в Україні відзначається свято, яке має вже більш, ніж сторічну історію та, без перебільшення, є одним з найважливіших державних свят – День Соборності.

Цього дня, в 1919 році, у першу річницю проголошення ІV Універсалу, був підписаний і оприлюднений спеціальний Універсал Директорії УНР, який дістав також назву Акту Злуки. Завдяки чому відбулося проголошення об’єднання Української народної республіки (УНР) і Західноукраїнської народної республіки (ЗУНР). Цим документом проголошувалося: «Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України - Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна».

Акт Соборності став яскравим фіналом складного і тривалого шляху українців до консолідації етносу, перетворення його в єдину політичну націю, а також об'єднання території його споконвічного проживання в межах єдиної української держави.

Але спроба українського народу створити власну демократичну соборну державу наштовхнулася на великі перепони – могутні зовнішні і внутрішні сили. Боротьба за збереження державної незалежності України вилилась у жорстку і кровопролитну війну 1918-1920 рр. У цих реальних обставинах, коли Україна фактично опинилась оточеною колом фронтів, УНР відстояти не вдалося. Державна незалежність була втрачена і надії українців на справедливе вирішення соціально-економічних питань згасли. Але об'єднавча подія 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українського народу, затвердивши складене підґрунтя національної самосвідомості.

Особливу зацікавленість становлять події української революції в нашому регіоні. В міському краєзнавчому музеї зберігаються цінні матеріали, які свідчать про історію краю цього періоду, зокрема газета «Аккерманське слово». Нечисленні екземпляри 1917, 1918 років демонструють, що наше провінційне місто не залишалося осторонь революційних подій. До прикладу – фрагмент з статті «перед Виборами» газети «Аккерманське слово» за 8 серпня 1917 р., який демонструє, що мешканці міста та регіону в цілому стають перед нелегким вибором:

«При нынешней системе городских выборов, когда избирателю приходится голосовать не за отдельных лиц, а за целые списки, особое значение приобретает доверие избирателя к партии, выставляющей список…в вопросах городского самоуправления в партийных программах кадетов и социалистов не существует принципиальных разногласий. Все программы сулят обывателю заботы о благоустройстве города, дешевые квартиры, улучшение водоснабжения, освещения, медицины всего чего угодно и т.д. и т.д. В смысле внешних лозунгов и обещаний нет большого различия между кадетскими и социалистическими программами. Это обстоятельство немало смущает обывателей…»

Весною 1918 р. в Аккермані встановлюється радянська влада, але, скориставшись тим, що країна була ослаблена громадянською війною, війська королівської Румунії увійшли на територію Бессарабії. Тож, в «Аккерманському слові» за 18 січня 1918 р. ми читаємо повідомлення про те, що 18 січня румунські війська вночі увійшли в Кишинів. Пройде небагато часу і румунські війська запанують в Аккермані, адже до 1940 р. наш край був у складі цієї держави. На разі ці події тлумачаться істориками неоднозначно, але варто сказати, що в ті часи відбувається 153 озброєних повстань різних політичних сил та напрямків

Наступними кроками на шляху до фактичного єднання в майбутньому цих земель стають переговори Радянського союзу та Румунії влітку 1940 року. Після чого Північна Буковина та Бессарабія входять до складу України. А 2 серпня 1940 на засадах Аккерманського та Ізмаїльського уїздів була заснована Аккерманська область у складі, на той час, Української РСР.

Не дивлячись на те, що в роки радянської влади про подію 22 січня 1919 р. публічно не згадувалося, в пам'яті народу вона завжди залишалася живою. Цей період в історії нашої держави закінчився 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада УРСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України», що стало початком шляху вільної соборної України.