Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би потрібний йому для призначення пенсії за III групою інвалідності (від одного до 15 років - залежно від віку, в якому настала смерть годувальника, ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», далі - Закон).

У разі смерті пенсіонера або якщо смерть годувальника настала в період проходження строкової військової служби, пенсію призначають незалежно від тривалості страхового стажу у померлого годувальника. При цьому дітям пенсія в разі втрати годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника, і право на таку пенсію мають діти померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші від цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання в загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, мають право на пенсію до закінчення навчальних закладів, але не більш ніж до досягнення ними 23 років.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається на весь період, упродовж якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч. 2 ст. 36 Закону, а членам сім’ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, - довічно.

Таким чином, пенсія в разі втрати годувальника інвалідам з дитинства призначається на весь час визнання їх інвалідами органом медико-соціальної експертизи (підтвердженням цього є висновок МСЕК).

Визнання особи інвалідом з дитинства до 18-річного віку засвідчується випискою з акта огляду МСЕК, медичним виснозком закладів охорони здоров’я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. Якщо дитина визнана інвалідом з дитинства після досягнення 18-річного віку, надається висновок МСЕК про час настання інвалідності.

Щодо виплати пенсії в разі втрати годувальника під час роботи інваліда з дитинства, то слід пам'ятати про тимчасові законодавчі обмеження, встановлені ст. 47 Закону, які передбачають, що в період з 1 квітня 2015 р. під час роботи, зокрема, інвалідів III групи (крім інвалідів війни III групи) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України». «Про державну службу». «Про прокуратуру». «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Під час роботи інваліда III групи (крім інвалідів війни III групи) на інших посадах/роботах пенсія, розмір якої перевищує 150% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85% призначеної пенсії, але не менш як 150% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (сьогодні - 1611 грн.)

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Пенсія в разі втрати годувальника інвалідам з дитинства І та ІІ групи виплачується в повному призначеному розмірі, незалежно від того, працює такий інвалід чи ні.

Удуденко Н.В. – головний спеціаліст сектору персоналу та організаційно -

інформаційної роботи управління Пенсійного фонду України

в м. Білгороді - Дністровському та Білгород-Дністровському районі