В Україні, на сучасному етапі її розвитку, склалася досить непроста ситуація у функціонуванні вітчизняної пенсійної системи. Уряд країни і всі державні фінансові інститути у сфері пенсійного забезпечення, вже на протязі тривалого періоду, піддаються ризикам невиконання своїх зобов’язань перед громадянами пенсійного віку. Реальність сьогодення така, що фінансова криза в суспільстві тільки поглибила існуючі проблеми пенсійного забезпечення громадян і показала, що діюча солідарна пенсійна система самостійно невзмозі їх вирішити. Зростаюче фінансове навантаження на солідарний рівень національної пенсійної системи зумовив уряд проводити пенсійну реформу. Одним із ключових завдань її реалізації виступає запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування, яка формує другий рівень української пенсійної системи.
Оцінка фінансового стану першого рівня вітчизняної пенсійної моделі, прояви демографічних, соціальних, економічних факторів в країні ще раз підтверджують висновки більшості вітчизняних вчених – фінансистів про необхідність запровадження обов’язкового накопичувального пенсійного страхування в найближчій перспективі. Накопичувальна система повинна сприяти диверсифікації джерел отримання доходів громадянами пенсійного віку, підвищення їх рівня до загальноєвропейських стандартів.
Практичне використання другого рівня пенсійної системи в нашій країні, як вважають більшість науковців, передбачає виконання ряду організаційних і фінансово – економічних умов. До організаційних відносять: прийняття необхідних законодавчих документів; повне впровадження системи персоніфікованого обліку та створення системи автоматизованого звітування; створення програмно – технічного комплексу для системи збирання страхових внесків; проведення тендерів та укладання договорів з компаніями з управління активами, зберігачем та аудитором Накопичувального пенсійного фонду; призначення всіх членів Ради накопичувального фонду.
До фінансово – економічних умов включають: зростання ВВП протягом двох останніх років не менше ніж на 2 відсотки; підвищення заробітної плати для учасників накопичувальних пенсійних програм; збалансованість бюджету Пенсійного фонду; забезпечення виплати пенсій у солідарній системі в розмірі не нижче прожиткового мінімуму; набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забезпечення; забезпечення фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових внесків.
Важливою особливістю функціонування накопичувальної пенсійної системи передбачається визначення співвідношення між роботодавцями і їх працівниками щодо сплати страхових пенсійних внесків. Тенденції повинні складатися в напрямі збільшення частки страхових внесків для працівників і відповідно зменшення фінансового навантаження на підприємства, організації і установи. При цьому збільшення розмірів страхових внесків для учасників накопичувальних пенсійних програм повинно здійснюватися за рахунок підвищення рівня заробітної плати для них з боку роботодавців.
В 2011 році в нашій державі прийнятий Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який регламентує особливості запровадження другого рівня національної пенсійної системи – обов’язкового накопичувального пенсійного страхування. Практична реалізація його почалася з 1 жовтня 2011року. Основною умовою початку функціонування другого рівня вважаться досягнення бездефіцитності бюджету Пенсійного фонду України. Для цього необхідно стабілізувати фінансовий стан солідарної пенсійної системи, яка формує перший рівень вітчизняної пенсійної моделі.
Учасниками накопичувальної пенсійної системи, відповідно до вищезазначеного законодавчого документа, повинні бути працездатні громадяни, яким на момент запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи виповнилося 35 років і молодші. Розміри страхових пенсійних внесків передбачається встановити на рівні 2% бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в перший рік запровадження другого рівня із щорічним збільшенням на 1%, до досягнення загальної суми внесків 7% і подальшої сплати у зазначеному розмірі. Враховуючи такі особливості по сплаті страхових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, перехідний період буде тривати шість років.
При функціонуванні другого рівня національної пенсійної системи важливе значення має його адміністрування і управління пенсійними активами. На початковому етапі функції адміністрування будуть покладені на Пенсійний фонд України, який буде збирати пенсійні кошти, вести систему єдиних пенсійних рахунків. Для покращення адміністрування пенсійної системи з 1 січня 2011року в Україні було запроваджено єдиний соціальний внесок.
Більшість фахівців у сфері пенсійного забезпечення вважають, що запровадження накопичувального рівня пенсійної системи дасть змогу: - забезпечити гідний рівень життя пенсіонерам, стимулюватиме сплату пенсійних внесків працюючими, створить потужне джерело для внутрішніх інвестицій;
- диверсифікувати джерела отримання особою доходів при досягненні нею пенсійного віку і залучити додаткові інвестиції в економіку держави;
створити потужний стимул для розвитку національного фондового ринку.

Удуденко Н.В. – головний спеціаліст сектору персоналу та організаційно -
інформаційної роботи управління Пенсійного фонду України
в м. Білгороді - Дністровському та Білгород-Дністровському районі