З 1 січня 2015 року плату за землю у складі податку на майно віднесено до місцевих податків і зборів.
До повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів, зокрема належить:
встановлення ставок місцевих податків та зборів, в межах ставок, визначених Кодексом;
прийняття рішення до початку наступного бюджетного періоду про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Відповідно сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень повинні прийняти рішення про встановлення плати за землю. При прийнятті рішення обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені статтею 7 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Відповідно до п.п. 12.3.4 п.12.3 статті 12 Кодексу ставки плати за землю, що сплачуються на відповідній території, встановлюються і оприлюднюються органами місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Крім того, відповідно до пункту 284.1 статі 284 Кодексу органи місцевого самоврядування при встановленні ставок плати за землю мають право встановлювати пільги щодо земельного податку.
Необхідно звернути увагу, що відповідно до пп.12.3.7 п.12.3 ст.12 Кодексу місцевим радам не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків і зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 Кодексу).
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року, податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право (п.2 ст.284 Кодексу).
Органи місцевого самоврядування, до 25 грудня року, що передує звітному, повинні подати рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку до контролюючих органів (пункт 284.1 статті 284 Кодексу).
При цьому необхідно зазначити, що відповідно до абзацу третього пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення»  Закону від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи») у 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».