Саме офіційно оформлена робота і легальна зарплата є гарантіями соціальної захищеності кожного громадянина. Адже, відповідно до Конституції України людина, її життя та здоров’я, честь та гідність, недоторканість визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя тією роботою, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Але, на сьогоднішній день більшість роботодавців економлять на оплаті праці своїх працівників та на нарахуваннях на неї. Дехто мінімізує витрати на оплату праці, дехто взагалі не укладає трудові договори з працівниками. В свою чергу, наші громадяни погоджуються на такі умови, бо вибір працевлаштування в них невеликий, можна роками стояти на біржі праці і не знайти роботи, яка б відповідала освіті, мала б достойну оплату і умови праці, гарантувала соціальну захищеність в разі втрати працездатності.
Отримання заробітної плати в “конверті” – це, перш за все, удар по пенсійним накопиченням громадян. Адже, нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування проводиться роботодавцем тільки виходячи з офіційної суми заробітної плати.
У разі звільнення по скороченню штатів або ж при виникненні проблеми із здоров'ям, працівник не отримає компенсаційні виплати і оплату лікарняного листа. Вірніше, вони проводитимуться тільки з розрахунку офіційної зарплати.
Погоджуючись на “тіньову” зайнятість, працівники повинні розуміти, що їх очікують ризики, пов’язані з захистом своїх трудових прав та соціальним захистом у разі скрутних життєвих обставин.
Якщо людина працює в “тіні”, то від своєї необізнаності, байдужості і мовчазної згоди втрачає:
- при досягненні пенсійного віку трудову пенсію, а при роботі без належного оформлення – весь трудовий стаж;
- відпускні за час щорічної відпустки і, відповідно, саму відпустку, що визначено законодавством України, грошову компенсацію за невикористану відпустку;
- у сумі допомоги по тимчасовій непрацездатності у випадку хвороби, а жінки - у сумі допомоги по вагітності і пологах (виплачується в мінімальному розмірі);
- суму індексації заробітної плати у зв'язку із зростанням цін;
- доплату за роботу в нічний час, за надурочні роботи і роботу у святкові дні;
- щомісячну компенсацію збитку у випадку трудового каліцтва або професійного захворювання, а також одноразову допомогу (у тому числі родині у випадку смерті працівника);
- вихідну допомогу (середньомісячну зарплату) при звільненні через скорочення штатів;
- допомогу по безробіттю, розмір якої залежить від офіційного заробітку;
- в разі трудового спору з роботодавцем - будь-яку можливість повернути через суд належні суми заробітної плати, компенсації і взагалі- висунути претензії роботодавцеві, тому що громадянин працює як «нелегал» та підтверджувальних документів про виконану ним роботу немає.
Отже, “тіньова” зайнятість, по суті, спрямована проти людини і проти держави. Протягом багатьох років органи державної влади нашої країни працюють над тим, як вивести зарплати «з тіні» і припинити практику їх виплати «в конвертах».
Наймані працівники, також ,не повинні залишатись осторонь означених проблем. Для реалізації своїх трудових прав та забезпечення оптимального рівня свого майбутнього, працівники повинні вимагати від роботодавця легального оформлення трудових відносин через укладання трудового договору, а також регламентацію трудових відносин відповідно до чинного трудового законодавства. У разі відмови роботодавця, кожен громадянин має право звернутися до компетентних державних органів за захистом своїх конституційних прав.
Використання роботодавцями нелегальної робочої сили або не оформлення трудових відносин з працівником – це порушення трудового законодавства, що передбачає адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність.
Закон України № 77-VIII від 28.12.2014 року вносить низку змін, спрямованих на стимулювання виведення заробітної плати з тіні та посилення відповідальності за порушення трудового законодавства щодо допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору та за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Зазначений Закон та Закон України № 219-VII від 02.03.2015 року знизили ставку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), тобто зменшили податкове навантаження на фонд оплати праці. Починаючи з 1 січня 2015 року, при нарахуванні заробітної плати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, ставки єдиного соціального внеску застосовується з понижувальним коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:
- база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків у порівнянні з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;
- після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;
- кількість застрахованих осіб у звітному місяці не перевищує 200% середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік.
Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно, за наведеною в Законі формулою.
Починаючи з 1 січня 2016 року, при нарахуванні заробітної плати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, ставки єдиного соціального внеску застосовуються із коефіцієнтом 0,6. При цьому, роботодавці не зобов’язані будуть виконувати зазначені вище умови.
Роботодавці зобов’язані платити ЄСВ в розмірі, не меншому мінімального внеску, що забезпечує зарахування повного місяця страхового стажу працівникам, навіть за умови нарахування заробітку в розмірі, менше мінімального.
Законодавством, також, передбачено адміністративну відповідальність роботодавців та підвищено розмір штрафних санкцій за порушення порядку нарахування ЄСВ та за несплату або несвоєчасну сплату цього внеску.
Удуденко Н.В. – головний спеціаліст сектору персоналу та організаційно -
інформаційної роботи управління Пенсійного фонду України
в м. Білгороді - Дністровському та Білгород-Дністровському районі