До 80-річчя Голокосту «Жива пам'ять історії єврейського народу»


05.05.2021 09:08 135

У вересні місяці 2020 року до краєзнавчого музею надійшов лист з міста Дортмунд(Німеччина) від Олени Отто-Фрадіної, колишньої мешканки Білгорода-Дністровського. У листі копія фотографії та ії короткий опис:

«На этой фотографии моя прабабушка Елизавета Ицекзон (урождённая Либерман), бабушка Сабина Степанова, бабушкин старший сын Леонард, и прабабушкина младшая дочь София.

Бабушка с двумя детьми, сыном и дочкой (моей мамой Светланой) и мужем Илларионом попали на многие годы в сталинские ссылки, а прабабушка с младшей дочкой Софией и мужем были схвачены румынами. Жили они в селе Шабо. По воспоминаниям бывшей с ними в камере и выжившей женщины, их перевезли в Аккерман. Над ними страшно издевались и расстреляли где-то в районе мясокомбината…

Если попадутся какие-нибудь сведения о них – буду очень Вам благодарна…».

Переді мною папка з матеріалами архівів по періоду Великої Вітчизняної війни. В папці копії хронологічних довідок Державного архіву Одеської області, складених комісією Білгород-Дністровського міськвиконкому, що датуються 1944 - 1945 рр.

Довідки складені на підставі свідоцтв жителів міста.

«Село Шабо Лиманского района Измаильской области было занято 28 июля 1941 года. С самого начала было арестовано свыше 70 человек мирных жителей из числа еврейского и украинского населения, из которых 52 человека еврейской национальности были угнаны в город Аккерман и расстреляны, остальные, арестованные мирные граждане, подверглись пыткам и издевательствам:

Ицекзон Софа (17-летняя девушка), Штейнберг Мая (18 лет), Розенберг Эсфирь (19 лет) - все они после жестоких пыток и издевательств со стороны румынских солдат и офицеров, водились по улицам села Шабо».

Хоча такі дослідження непрості, але, коли є імена, – це вже зачіпка, щоб досліджувати історію людей, а не просто констатувати факт їх смерті.

З початком нацистської окупації в кожному населеному пункті відбуваються масові вбивства євреїв, що супроводжуються особливою жорстокістю. Слідом за знищенням єврейського населення, почалися розстріли росіян, українців і представників інших національностей, але доля євреїв в роки Голокосту складається найбільш трагічно.

Дата 27 січня – день пам'яті жертв Голокосту була обрана Генеральною асамблеєю ООН не випадково. Саме в цей день 27 січня 1945 року звільнені 5000 в'язнів, яких не встигли розстріляти есесівці, з табору Освенцим, відомого також під назвою «Аушвіц», що став «фабрикою смерті» для мільйонів людей.

Список концтаборів можна перераховувати безкінечно. Це був світ зі своїми законами і правилами, світ, в якому все було надмірно - в стражданні, жорстокості, насильстві, світ, який обернувся трагедією для людей, які пережили Голокост.

У фондах музею зберігаються спогади в'язнів концтаборів –мешканців нашого міста і району. Це:

- Омельченко Ганна Сидорівна, Головчиц Тетяна Порфирівна – в'язні концтабору Равенсбрюк;

- Аржаткін Михайло Іванович, Васильєв Юрій Дмитрович, Бондар Анатолій Опанасович – в'язні Бухенвальда;

- Безрукова (Мокряк) Олена Іллівна, захисниця Севастополя, а потім Равенсбрюк її табірний №17289;

- Верник Сарра Семенівна, Кишинівська Галина Абрамівна, Осадча Іда Лазарівна – в'язні гетто в Миколаївській області;

- Райлян-Гусєва Антоніна Павлівна– в'язень концтаборів в Литві;

- Ляшко Надія Андріївна. Після війни працювала в Староцарічанській сільській лікарні медсестрою, і мало хто знав, що у неї під білим халатом синяво-чорніми зарубінами вп'ялися в тіло цифри «17225», вибиті в таборі смерті. В Освенцімі …

Мисик Яків Петрович, в'язень концтаборів у Німеччині (Маутхаузен, Аваха, Лінц-11), табірний №66557. Останній табірний знак Маутхаузена, зареєстрований 3 травня 1945 року, був 139.317;

- Соколов Євген Павлович, Тюльпан Любов Яківна–концтабори в Німеччині…

Події тих років стали трагедією для всього світу в цілому. В пам'ять про загиблих створені сотні фільмів, написані книги, споруджені пам'ятники, які нагадують про криваве безумство.

Людство повинно винести уроки з цієї історії, щоб вона ніколи не повторилася. З жодним народом…

Підготувала Домнікія ЯНКОВА, головний зберігач фондів КУ «БДКМ»




Білгород-Дністровська міська рада, 2021 рік