У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хв. 40 сек., коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний, гіркий, печальний. Чорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні стало символом горя, страждань, розорених людських осель.

Після вибуху на ЧАЕС почали прибувати спеціалісти - ядерники та пожежні для ліквідації аварії. Пізніше їх так і назвали – ліквідатори. У небезпечній зоні вони працювали позмінно. Ті, хто набирав максимально небезпечну кількість радіації поверталися додому, а на їх місце приїздили інші. Але спочатку так ніхто і не знав наскільки небезпечне радіаційне зараження. Ці люди до наших часів залишаються героями. День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС — день пам'яті в Україні. Відзначається щорічно 14 грудня у день закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Бібліотеки м. Білгорода – Дністровського віддали данину пам’яті людям, які ціною власного життя врятували нас. Разом з підопічними Білгород-Дністровського територіального центру фахівці бібліотеки ім. Лесі Українки провели пам’ятний захід «Чорнобиль – скорботна пам’ять епохи», в центральній міський бібліотеці ім. М. Горького оформлена виставка-шана «Пам’ять про них не згасне», в бібліотеці м. О. Пушкіна відбувся прес-реліз «Чорнобиль – історія і сучасність», в бібліотеці ім. М. Кропивницького - відео-година «Зона лиха: борг пам’яті».