11 березня 2019 року на площі біля будівлі Білгород-Дністровської міської ради відбувся тематичний захід «Висока сила Кобзаревих струн», в якому взяли участь представники керівництва міста, міської ради, трудових та учнівських колективів, громадськості та ЗМІ. Відкрив його виконанням “Реве та стогне” ансамбль бандуристів Білгород-Дністровської дитячої музичної школи ім. Л. Гінзбург (кер. Марина Кулеба).

“Безстрашних співців свободи народжують найпохмуріші часи. Що темніша ніч, то яскравіші в ній маяки. 9 березня, 205 роки тому, доля подарувала Україні велетня духу, лицаря могутньої творчої сили Тараса Григоровича Шевченка, - зазначили ведучі Богдан Нікіруй та Надія Чолак. - Ця весняна дата назавжди викарбувана в генетичній пам’яті народу, як день народження поета, чия безсмертна спадщина стала однією з найбільших вершин людського генія”.

Важке, стражденне життя дісталося Тарасові, проте роки сирітства, кріпацтва, поневірянь та ув’язнення не зламали його. Випробування долі, наче сталь гартували його характер, незламний дух та волю. В Шевченка завжди було те, що жоден кат не в силах відібрати – любов до України. Любов, котру він проніс у серці до останнього подиху, вилилася величними рядками на папері у «Кобзарі». На його сторінках щира й беззахисна у своїй відкритості душа Тараса Григоровича Шевченка, думки, кривди і мова його, не позичені знання, і власний могутній інтелект, що спрагло дошукується істини. Поезія Шевченка з'явилась на гребені тяжкого для країни дев’ятнадцятого сторіччя. І слово його пролунало, як заклик до звільнення від рабства від колишнього раба-українця. В милозвучності, в ласкавій співучості Шевченкового слова і навіть у чітких ритмах його найсуворіших поезій весь час бринить музикальність народної української душі. Своєю мелодикою, ритмічною віртуозністю поезія Шевченка створила авторові славу одного з наймузичніших поетів світу. В кожному його вірші наче звучить мелодія, такої близької та любої серцю української пісні.

Шевченко для своєї Батьківщини означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Тарас - великий, вічний невичерпний і нескінченний. Ніколи не зміліє повноводна ріка шани і любові до поета, як ніколи не згасне Прометеїв вогонь “Кобзаря”, що підхоплюють усе нові і нові молоді руки і серця, щоб передати наступним поколінням. Бути йому завжди з нами, бути йому завжди сучасним – і вчора, і сьогодні, і завтра.

Учасники заходу поклали квіти до пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку.