Білгород-Дністровський - унікальне містечко з досить своєрідним поєднанням історичних, об'ємно-просторових, культурних та антропологічних складових. Його історія налічує понад два з половиною тисячоліття. Одним з осередків культурного життя та справжньою скарбницею історії регіону є Білгород-Дністровський краєзнавчий музей. І до Дня міста, який традиційно ми відзначаємо у першу неділю червня, представляємо декілька цікавих артефактів із фондів музею, пов’язаних з легендами та переказами.

Не секрет, що, окрім притаманних будь-якому місту символів, таких, як герб та гімн, у Білого міста на Дністрі є й цілий сонм різноманітних покровителів, починаючи ще з часів античності. Одним із них є міфічне божество Тірас, яке згідно з легендами та переказами дбало про добробут і процвітання міста.

Античне місто Тіра, з якого й починається історія сучасного Білгорода-Дністровського, знаходилось на березі великої повноводної річки Тірас – саме так стародавні греки називали у ті часи Дністер. За уявленнями давніх греків, у кожній водоймі мешкало певне божество, яке й було її уособленням. І не дивно, що в місті існував культ Тіраса - бога-покровителя однойменної річки. Свідчать про цей культ, у тому числі, й тірські монети другої половини VI - поч. III ст. до н.е., на яких зображений безбородий юнак - бог Тірас у лавровому вінку з маленькими ріжками на лобі. І протома коня, що відноситься, ймовірно, до атрибутів Тіраса, які уособлюють рибні багатства бурхливої ​​річки. Дослідники вважають, що голова коня свого часу служила міською емблемою Тіри. І протягом майже всієї античної епохи існував державний культ цього річкового бога.

Про історію стародавньої Тіри ми можемо судити не лише за результатами археологічних розкопок та всіляких знахідок, але й за міфами та оповідями давньогрецьких авторів, головними персонажами яких були боги і герої. Через їхні вчинки елліни передавали свої уявлення про будову світу, про природу та про людське суспільство в цілому.

Культ героїв був популярний у стародавніх греків. Вони нарівні з богами вершили добро і зло, допомагали людям і впливали на певні події. У кожній державі, і навіть у кожній місцевості шанувався той чи інший герой, який був верховним покровителем території. Наприклад, у Спарті особливо шанувалися Діоскури, в Ольвії - Ахілл, в Тірі - Геракл.

Культ Геракла був відомий у всьому грецькому світі. Він був улюбленим народним героєм, уособленням здоров'я, мужності та фізичної сили і виступав як борець за справедливість, рятівник і хранитель. Шанувався він і як бог, і як герой.

У Північне Причорномор'я культ Геракла проникає разом з першими грецькими колоністами. В Ольвії, Херсонесі та Тірі він посідав одне з головних місць серед офіційних культів. Судячи з великої кількості монетних зображень юного Геракла, його атрибутами були левова шкура, палиця, лук та бик. Культ Геракла в Тірі здобуває державний статус і стає досить популярним. Недарма Геродот пише у своєму творі, що «біля річки Тіраса місцеві жителі показують слід Геракла, який знаходиться в скелі».

Геродот описує й походження цього міфічного відбитку… Здійснюючи свій десятий подвиг, Геракл гнав стадо велетня Геріона у свою рідну Елладу. Здавалося, вже все було позаду, але богиня Гера, ревнива дружина Зевса, наслала на стадо овода. Від його укусів стадо сказилося і розбіглося по безкраїх просторах причорноморських степів.

Довго і безуспішно блукав Геракл у пошуках свого стада. Втомлений і зневірений піднявся він на скелю біля берега річки Тірас і тупнув ногою з такою силою, що відбиток його ноги залишився на скелі.

Легенди, перекази та артефакти тих часів і сьогодні зберігаються у музеї, де їх можна побачити як в експозиції, так і на подвір’ї.