Трихофітія (стригучий лишай) — хронічна грибкова хвороба тварин і людини, що характеризується свербежем, утворенням на шкірі безволосих, різко обмежених круглих плям, вкритих жовто-сірими лусочками, або запальною реакцією шкіри і фолікулів з утворенням товстих висівкоподібних кірок. Також вражаються волосся і нігті.

Збудники хвороби — патогенні мікроскопічні грибки, які належать до роду Trichophyton.

Збудники трихофітії надзвичайно стійкі у зовнішньому середовищі. В ураженому волоссі й лусочках шкіри вони зберігаються впродовж 7 років. У заражених приміщеннях, предметах догляду за тваринами, кормах залишаються життєздатними 4-8 років, у гною та гноївці — 3-8 міс., у ґрунті — 3-4 міс.

На трихофітію хворіють усі види свійських тварин, вона може поширюватися між тваринами, від тварин до людей і між людьми, однак найсприйнятливіші - велика рогата худоба, коні, м’ясоїдні. Більш схильні до захворювання молоді тварини з тонкою й ніжною шкірою, куди в разі порушення цілісності грибки легко проникають і розмножуються. Джерелом збудника хвороби є хворі та перехворілі свійські тварини, іноді мишоподібні гризуни, ховрахи, які виділяють збудник у зовнішнє середовище з інфікованими лусочками, кірочками та волоссям. Здорові тварини заражаються при безпосередньому контакті з хворими тваринами під час парування, облизування уражених місць шкіри, взаємних дотиків у разі щільного утримання. Собаки і коти заражаються під час обнюхування, облизування, бійки. Факторами передавання й поширення хвороби можуть бути приміщення, речі догляду, одяг і руки обслуговуючого персоналу, а також: меблі, підвіконня, килими або матраци. Спори грибка можуть переноситись повітрям, а також з пилом і краплями води. Трихофітія реєструється в різні пори року, однак частіше в зимово-весняний період, до вигону худоби на пасовища, особливо в разі недостатньої чи неповноцінної годівлі. У хворих тварин знижується продуктивність, вони відстають у розвитку, а при значному ураженні шкіри — навіть гинуть.

Інкубаційний період триває 6 – 30 діб. Перебіг хвороби завжди хронічний. Вона характеризується облисінням у місці пошкодження шкірного покриву. Також у колі ранки з’являється надломлене волосся. Шкіра на окремих ділянках значно потовщується, набуває складчастості. Спостерігається свербіж, іноді дуже сильний. У разі сильного свербіння тварина може зчесати шкіру в місці ураження до крові.

Ділянки шкіри, позбавлені волосся, мають округлу або овальну форму, вкриті сіруватими лусочками, часто зливаються, утворюючи плями діаметром від 1 до 5 см, на яких з’являються ледь помітні міхурці, потім струпи, а згодом на їх місці утворюються пухкі кірки. Уражені ділянки можуть зливатися, поширюватися на нижню частину черева й кінцівок. Хворих і з підозрою щодо захворювання тварин негайно ізолюють і лікують, здорових тварин вакцинують. Для боротьби з трихофітією використовують протигрибкові засоби місцевої та системної дії. Приміщення, де утримуються тварини, піддають механічній очистці та дезінфекції, а також всі поверхні приміщення. Проводять заміну всього посуду та іграшок домашнього улюбленця, також нашийники, подушки, на яких спить тваринка, на нові.

Для запобігання трихофітії слід дотримуватися зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил утримання та догляду за тваринами. Регулярно підвищувати імунітет, підтримувати здоров’я тварини за допомогою вітамінів і збалансованого раціону на регулярній основі.

Білгород-Дністровське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області звертається до громадян з проханням у разі підозри захворювання тварин звертатись до районних державних лікарень ветеринарної медицини або дільничних лікарів ветеринарної медицини.