Про витоки слов’янської писемності та культури розповідали в бібліотеках Білгорода-Дністровського


24.05.2021 15:02 597

Щорічно 24 травня всі слов’янські країни вшановують пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Видатні візантійські просвітителі Кирило і Мефодій дали поштовх для розвитку східнослов’янської писемності, перекладаючи церковнослов’янською мовою богослужебні книги та Євангеліє, відкриваючи при церквах школи. Вони також упорядкували слов’янський алфавіт, заклали основу для подальшого удосконалення кирилиці. В той час, коли жили Костянтин і Мефодій, слов'янські народи займали великі території Східної і Центральної Європи. Вони досягли такого рівня розвитку, що стало необхідно мати писемність свою, слов'янську (а користувалися тоді слов'яни грецькими і латинськими літерами.) В наші дні є багато свідчень того, як в Древній Русі шанували грамоту і книги. Вчені-історики та археологи вважають, що загальна кількість рукописних книг до XIV століття складала приблизно 100 тисяч примірників. Ще в IX і X століттях були люди, які знали старослов'янську мову і застосовували кирилицю для державних документів. Але після прийняття християнства на Русі в 988 році, писемність стала поширюватися швидше.

Старослов'янська мова, на який були переведені богослужбові книги, дуже близька до давньоруської, зрозуміла і доступна. Так поступово складалася давньоукраїнська літературна мова, з'явилися твори давньоруських авторів «Слово о полку Ігоровім», «Повчання Володимира Мономаха», «Житіє Олександра Невського».

Про життя Стародавньої Русі є чимало літописів - це історичні розповіді, в яких записи велися по роках. Найяскравіша з них - «Повість временних літ», написана на початку XII століття. В цей літопис увійшли пісні, легенди, перекази, оповідання.

Про все це розповідали бібліотекарі відвідувачам під час низки коментованих літературних оглядів «Слов’янська писемність – безцінне надбання людства», присвячених Дню слов’янської писемності та культури.

Писемність, мова, культура – то є душа кожної нації, її найцінніший скарб. Українська культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. Вона зберігає в собі фольклор, традиції, народні думи, пісні, танці тощо. Тож бережімо наші культурні надбання, передаваймо їх з покоління в покоління!




Білгород-Дністровська міська рада, 2024 рік