Капровий жук (Trogoderma granarium Everts.) – небезпечний карантинний шкідливий організм запасів зерна. Назву шкідник отримав від слова «кхапра», що означає «цеглина» або «стіна», за свою особливість накопичуватися у щілинах стін. Батьківщиною жука є Індія, де його вперше зареєстрували в 1894 р. З розвитком торговельних зв’язків шкідника завезено до Європи та Америки.
Це багатоїдний шкідник, який має високий ступінь пристосованості. Він пошкоджує понад 100 видів культур. Завдає шкоду зерну пшениці, ячменю, вівса, жита, рису, кукурудзи, зернопродуктам, арахісу, ячмінному солоду, бобовим та продуктам їх переробки, комбікормам тощо. Може пошкоджувати різноманітні пакувальні матеріали.
Капровий жук дуже сильно відрізняється в залежності від складу їжі, умов існування. Шкідник не літає, живе не більше 15 днів, але добре пересувається в межах складського приміщення. За місяць потомство 10 пар може зменшити масу зерна, що зберігається на 9–15 %, знизити якість пшениці на 12–24 %.
Найшкідливішою є личинка капрового жука. Вона перетворює продукти в порошкоподібну масу, яка складається із їх залишків та екскрементів, непридатну для використання в їжу та на корм худобі через отруйність. Олія, яку виробляють із пошкодженого зерна, має підвищену кислотність і неприємний смак. Скупчення великої кількості шкідника в арахісі, насінні льону та бавовнику викликає їх самозігрівання. Різко знижується схожість насіння зернових культур, оскільки личинки, в першу чергу, вигризають зародки.
Велика кількість личинкових шкірок у забрудненій продукції викликає приступи астматичного кашлю у людей, які знаходяться у сховищі чи складі без індивідуальних засобів захисту органів дихання.
Цей шкідник особливо небезпечний в країнах з сухим і жарким кліматом, так як живиться зерном, що має вологість 6 %, в той час як жоден з шкідників запасів таким зерном живитись не може. Успішно розмножується за температури 36-40 ºС, капровий жук не має конкурентів з боку інших складських шкідників і за короткий період дає масове розмноження (декілька тисяч екземплярів на 1 кг).
Присутність в рослинній продукції личинкових шкірок – найперше свідчення заселення її личинками. Також на наявність капрового жука вказує пошкоджене зерно (подріблене в результаті живлення личинок), екскременти.
Шкідник завозиться і розповсюджується частіше з ячмінним солодом, зерном пшениці, ячменю, рису, кукурудзи, арахісом і продуктами їх переробки. Нерідко джерелом поширення шкідника є заселені тара і транспортні засоби – залізничні вагони, контейнери, морські судна (особливо зернові танкери). Шкідника виявляли в посилках і бандеролях з насінням різноманітних культур, які надходили на адресу науково-дослідних установ і приватних осіб.
В Україні капровий жук відсутній, але, незважаючи на це, існує постійна загроза завезення його із зерном, зернопродуктами, арахісом тощо.
З метою виявлення капрового жука в складських приміщеннях державні фітосанітарні інспектори систематично проводять обстеження візуально та за допомогою харчових принад та феромонних пасток. Візуально оглядають стіни, підлогу, дахи, складське обладнання, інвентар. При цьому оглядають щілини і тріщини в підлозі. Ретельно досліджують усі залишки, пил, сміття. Також обстеженню підлягає зовнішня сторона складу і прилегла до нього територія. В якості харчових принад використовують підсмажене насіння соняшнику, яке кладуть в марлеві мішечки.
Інші шкідники запасів:
амбарний довгоносик - Sitophilus granarium . Пошкоджує ціле зерно пшениці, жита, ячменю; менш інтенсивно розмножується на кукурудзі, вівсі, рисі, гречці, просі; може шкодити макаронних виробів і злежалася борошні.
рисовий довгоносик - Sitophilus oryzae L . Рисовий довгоносик пошкоджує зерна пшениці, жита, вівса, ячменю, рису, кукурудзи, гречки, перлову крупу і сухі борошняні вироби, насіння проса, олійних і бобових культур. Зерна, з яких вийшли жуки, втрачають у вазі до 50%, вони не придатні для посіву та для харчування людини і тварин через отруйність. За розміром збитку рисовий довгоносик більш небезпечний ніж комірний.
малий борошняний хрущак - Tribolium confusum Duv . Повсюдно поширений в приміщеннях мукокомбінатов, комбікормових, круп'яних, хлібопекарських і пивоварних заводів. Харчується борошном, крупою і висівками, іноді пошкоджує зерно, сушені овочі та фрукти. Зовсім не харчується зернобобовими і цілими зернами плівчастим культур - вівса, ячменю і рису.
булавоусих хрущак - Tribolium costaneum Hbst . Хрущаки є одними з найбільш поширених і небезпечних шкідників зерна і продуктів його переробки.Жуки цього сімейства мають пахучі залози, які виділяють рідину з гострим дратівливим запахом, відлякує ворогів.
короткоусий борошноїд - Cryptolestes ferrugineus Steph. Поширений по всьому світу. Добре літає. Пошкоджує зерно і продукти його переробки. У зерні пшениці по частоті займає одне з перших місць поряд з рисовим довгоносиком, зерновим точильником, булавоусих хрущаком і суринамських борошноїд.
суринамського борошноїда - Oryzaephilus surinamenis L . Суринамського борошноїда пошкоджує різні харчові продукти: зерно, мука, крупа, кондитерські вироби, галети, сушені фрукти і овочі, насіння олійних культур, горіхи та інші продукти харчування.
зерновий шашіль - Rhyzopertha dominica F. Пошкоджує ціле сухе зерно всіх зернових колосових культур, рису, сорго, гречки, кукурудзи, крім олійних і бобових. Личинка біла, з маленькою головою, передні сегменти тіла значно ширше інших.При масовому розмноженні шкідник перетворює зерно з борошняний пил, так звану мучель, яка складається з екскрементів, личинкових шкурок і частинок корму. Шашіль здатний пошкоджувати зерно вологістю 8%.
борошняний кліщ - Acarus siro L. Пошкоджує зерно злакових, олійних, бобових, вважаючи за краще борошно, круп, комбікорму, а також сушені овочі, фрукти, лікарське і тютюнову сировину, прянощі, шкіри, сири, ковбаси, яєчний порошок, рибна і м'ясо-кісткове борошно.
Державний фітосанітарний інспектор О.В. Прищепа