25 листопада 2017 року у парку Горького пройшов жалобний захід «Палає пам'яті свіча» до Дня пам’яті жертв Голодомору в Україні. В ньому взяли участь представники міської та районної влади, трудових та учнівських колективів.

Біля пам'ятного знака жертвам Голодоморів вишикувалися із свічками у руках читці - учні навчально-виховного комплексу “Школа-ліцей”. “Полин травою на душі гірчить печаль, Безжальним катом мучить серце жаль, Без крихти хліба зупинився їхній час. Палає пам’яті свіча. Вогонь - не згас”, - такими словами вони розпочали свою оповідь про страшні події середини 20 сторіччя в Україні.

Літа 1933 від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, дітей, і ще не народжених – у лонах матерів. Світ мав би розколотись надвоє… сонце мало б перестати світити… земля – перевернутися – від того, що було… Але світ не розколовся. Земля обертається, як їй належить, і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми – єдині спадкоємці всього, що було. Ми – нащадки мільйонів українців, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору. Пам’яті мільйонів українців, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках…пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, присвячуються ці хвилини.

Під виглядом хлібозаготівельної кампанії на величезній території України було розгорнуто небачений терор голодом. Продовольство конфісковували. Селян позбавляли прав на виїзд, і якщо в селі не було запасів їжі, село вимирало. Фактично ж це була дія, свідомо, спрямована на повільне фізичне винищення селянських родин – коріння нації.

Кількість хліба, що припадала в день на одну людину, становила від 20 до 50 грамів. 666 днів 30-мільйоний народ страждав, мучився, вмирав. Досліджуючи втрати від голодомору 1932-1933 років, було встановлено, що загинуло близько 12 мільйонів, вивезено до Сибіру 3 млн. українців. Повні демографічні втрати, включаючи катастрофічне зниження народжуваності під впливом голоду, сягають від 15 до 18 млн. чоловік. Під час Голодомору в Україні помирало від 17 до 25 людей в хвилину.

Ті мільйони великомучеників голодного року забрали з собою в могили гени розуму, здоров’я, досконалості фізичної й духовної, гени милосердя і справедливості, людяності й відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів.

Обривався вічний живий ланцюг поколінь. Українському народові, якого ніколи не щадила доля, було завдано такого удару, якого ще не знав ні він, ні весь цивілізований світ.

Читці оголосили загальнонаціональну хвилину мовчання: “Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла”.

Присутні на заході хвилиною мовчання вшанували пам'ять жертв Голодоморів, поклали квіти та свічки до пам'ятного знаку.