11.08.2017 р. набрав чинності Порядок обміну інформацією про відомості, що містять ознаки використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю,. затверджено постановою Пенсійного фонду України від 29.05.2017 р. №11-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.06.2017 р.

Згідно цього порядку Пенсійний фонд повідомлятиме ДФСУ і Держпраці про недобросовісних роботодавців.

Суб'єкти інформаційного обміну на центральному рівні будуть надвати інформацію в тому числі щодо роботодавців, у яких за сумісництвом працюють працівники, які працюють за сумісництвом у 5-ти та більше страхувальників (п. 1 розділу IV Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Зазначена норма КЗпП дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.

Сумісництво — виконання працівником, окрім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій самій або іншій організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. На роботу за сумiсництвом з працiвником укладається трудовий договiр (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43 (далі – Положення №43).

У разі сумісництва передбачається укладення двох трудових договорів — за основним місцем роботи та сумісництвом.

Законодавство про працю не встановлює:

- будь-яких особливостей чи обмежень щодо порядку укладення трудового договору за сумісництвом; 

- обов'язків працівника щодо повідомлення роботодавця, в якого він працює за сумісництвом, про основне місце роботи;

- обов'язків працівника щодо повідомлення роботодавця, в якого він працює за сумісництвом, про інші місця роботи за сумісництвом;

- обов'язків працівника щодо повідомлення роботодавця, в якого він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи.

Якщо працівник повідомляє роботодавця, в якого він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи, роботодавцю слід видати відповідні накази (розпорядження), які засвідчать наявність у працівника основного місця роботи.

Порядок роботи сумiсникiв та оплата їхньої працi регулюється постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.04.1993 р. № 245 "Про роботу за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй" (далi - Постанова № 245) та Положення № 43.

Тривалiсть роботи за сумiсництвом не може перевищувати чотирьох годин на день i повного робочого дня у вихiдний день. Загальна тривалiсть роботи за сумiсництвом упродовж мiсяця не має перевищувати половини мiсячної норми робочого часу. Оплата працi за сумiсництвом проводиться за фактично виконану роботу.

Однак це обмеження поширюються на працівників державних підприємств, установ та організацій. 

Оскiльки окремий нормативно-правовий акт, який би регулював умови роботи за сумiсництвом працiвникiв в роботодавців недержавної форми власностi вiдсутнiй, доцiльно користуватися положеннями Постанови №245 та Положенням № 43.

Отже, якщо працівник працює лише у роботодавців недержавної форми власності, кількість годин, які він може відпрацювати сумарно, нічим не обмежена.

Одночасного виконання роботи за основним місцем роботи та за сумісництвом бути не може, оскільки сумісництвом вважається робота, що виконується у вільний від основної роботи час

Законодавством не обмежується кiлькiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, де працiвник може працювати за сумiсництвом. Тому він може працювати на одному, двох або бiльше пiдприємствах. 

Старший інспектор Головного

Управління Державної служби

України з питань праці в Одеській області І.Б.Сорокін