У сучасних умовах державотворення в Україні зростає роль гуманістичного виховання підростаючого покоління. У Законі України "Про освіту" метою освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору.

Проводячи різноманітні бібліотечні заходи, фахівці бібліотеки ім. Лесі Українки доносять до користувачів важливість людських цінностей, значення моралі для людини, пояснюють важливість поваги та шанування, наводячи приклади з літературних творів.

Чергова зустріч в бібліотеці відбулася з учнями міського ліцею. Тема – життя та творчість Василя Олександровича Сухомлинського. Останнім часом серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема проявів насильства, а в освітній практиці визнано поширення такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена.

Одна з протидій цьому явищу – читання літератури, зокрема такої, що виховує чуйність, людяність, доброту, почуття дружби, любові та поважного ставлення до батьків і рідних.

Саме такими є художні твори Василя Сухомлинського, зокрема: «Чому мама тепер плаче?», «Сиві волосинки», «Моя мама пахне хлібом», «Найгарніша мама», «Горбатенька дівчинка», «Образливе слово», «Горобчик і вогонь», «Красиві слова і красиве діло», «Гвинтик», «Який слід повинна залишити людина на землі?» та інші.

Під час заходу мова йшла не тільки про творчу спадщину талановитого педагога, письменника, публіциста, але й про його непросту долю. А ще про те, як Василь Олександрович зумів перетворити звичайну сільську школу у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.

В 30-60-ті роки минулого століття Сухомлинський – в дусі українських культурно-історичних традицій, констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність - це мудрість тримати себе в руках». Творча і педагогічна спадщина Сухомлинського сьогодні значуща, як ніколи, адже вчить цілеспрямовано формувати у підростаючого покоління естетичних почуттів, емоційної культури, вміння сприймати й осмислювати прекрасне. Адже, без естетичної культури почуття лишаються глухими до всього високого й благородного.