Учень 4-А класу

Білгород-Дністровського

КЗ «НВК «школа-гімназія»

Мирослав Бичок

Що ж таке школа? На мою думку, школа - це наш другий дім, адже тут ми проводимо більше часу, ніж де б то не було. Однокласники, вчителі , батьки - ми всі як одна сім'я. Тут ми вчимося розуміти один одного, прощати, підтримувати друзів у важку хвилину, допомагати старшим. Напевно, можна сказати, що школа - це наш друг і наставник. Зі школою ділимо любов і радість, засмучення і невдачі. Мені дуже подобається вчитися в моїй гімназії! Школа – це відкриті двері до знань!

Усе хороше починається з любові. Любов до навчання починається з першої вчительки. Моя перша вчителька Тупчієнко Інна Павлівна залишить в моїй душі кращі спогади про початкову школу , Вона навчила мене шанувати батьків, любити природу, піклуватись про братів наших менших. Інна Павлівна навчила нас старанно писати, виразно читати, красиво декламувати вірші, гарно висловлювати свої думки. На уроках праці ми ліпили вироби з пластиліну і природних матеріалів, виготовляли гербарії, аплікації.. Вона завжди нас хвалить і заохочує краще працювати. Це є великим стимулом і кожен учень намагається перевершити себе.
Моя перша вчителька дала нам дуже багато знань. Вона завжди справедливо оцінювала наші знання, і за це все я їй дуже вдячний.

Вона дуже енергійна та весела. Інна Павлівна завжди придумує для нас різні свята і позакласні заняття. Вона завжди допомагає впоратися з будь-якою проблемою, пояснює після уроків приклад чи задачу. Нас, "своїх діток", вона завжди називає "зірочками". Мені подобається вчитися у моєї вчительки.

За чотири роки навчання у гімназії я дізнався багато цікавого, нового, став розумнішим. А заслуга в цьому нашої першої вчительки, Інни Павлівни, яка завжди уважна та вимоглива до нас. Вона не тільки щодня дає нам знання, але і проводить з нами дозвілля.

За довге трудове життя, а саме 30 років,Інна Павлівна вивела у світ багатьох дітей. Далеко простягаються їхні життєві шляхи, але всі вони починалися від стежини, що вела до школи.

Я вважаю, що вчитель — це професія, що заслуговує поваги. Хто, як не вчителі навчають нас добру, чесності, ввічливості. Розумна, завжди усміхнена, щира, справедлива — саме такою я пам’ятатиму свою першу вчительку . Напевно, перечислити усе, чому вона мене навчила неможливо. На мою думку, лише людина з добрим серцем здатна полюбити маленьких першокласників, наче рідних дітей. Вона ніколи не відмовляла нам у допомозі, підтримувала. А головне — вірила в нас та в наші сили. Вона була вимогливою, але водночас люблячою. Я гадаю, що після четвертого класу усім буде важко прощатись з першою вчителькою, адже попереду більш доросле життя і не один вчитель, а значно більше.

Моя вчителька навчила нас мислити, старанно виконувати завдання, шукати цікаву додаткову інформацію при підготовці до уроку .А,головне, мріяти та вірити у світле майбутнє.

Цей твір я присвячую своїй улюбленій родині, моїм однокласникам, першій вчительці, а також усім жителям нашого рідного міста.

Твір-міркування

Наше місто в майбутньому

Я живу в невеличкому, але гарному містечку, яке має назву Білгород-Дністровський. Пізнаючи історію міста, його минуле, сьогодення, я осмислюю те, що ми живемо в непростий час, тому що використовуючи минуле, людина здатна творити майбутнє. Все залежить тільки від нас.

Я думаю, що треба розробити цілу програму про поліпшення екології нашого міста.

По-перше, я бачу просторі,чисті вулиці, тротуари викладені різнокольоровою плиткою, вздовж яких тягнуться зелені газони. Я уявляю собі, що в нашому місті буде багато дерев, кущів, квітів. Білгород-Дністровський буде потопати в мільйонах троянд! Адже вони милують око та дарують людям задоволення і радість. У парках та скверах міста битимуть фонтани,навколо яких лунатиме музика.

По-друге, по рівних дорогах міста їздитимуть електромобілі та багато нових швидких та безпечних видів громадського транспорту.

По-третє, я бачу як молодь проводить своє дозвілля,захоплюючись вітрильним спортом. До нас приїжджатимуть спортсмени і туристи з різних країн світу і проводитимуть вітрильні регати. А після змагань будуть відпочивати у різних живописних куточках мого міста.

Ось таким я уявляю своє улюблене місто. Можливо, все так и буде. Варто лише захотіти та прикласти зусиль. Тож і місто неодмінно стане кращим.
Незабаром закінчиться ще один навчальний рік, потім другий... Але ми завжди пам'ятатимемо свою першу вчительку, яка знала нас зовсім маленькими. І скільки б років не минуло, я пам’ятатиму її уроки добра й щирості, сподіваюся, що виправдаю її віру в мене, у мої здібності. Моя перша вчителька буде в моєму серці завжди.

Дякуємо вам, дорога наша, за все!