25 лютого – день народження Лесі Українки. Одна з бібліотек в КУ «Білгород-Дністровська централізована бібліотечна система» майже 62 роки носить це дзвінке і чудове ім’я, а саме бібліотека ім. Лесі Українки, що знаходиться по вулиці Ізмаїльській,87-а. Щороку в лютому проводяться культурно-просвітницькі заходи для різних категорій читачів про життя та творчість поетеси. Літературну подорож «Леся Українка в нашому краї» бібліотекарі провели для учнів 9-х класів міського ліцею. Маршрут вибрали по Лесиним шляхам в Білгороді-Дністровському, Шабо, Одесі.

Влітку 1888 року Леся в супроводі свого батька Петра Антоновича Косача вперше приїздить до Одеси. Та, на жаль, не на відпочинок, а на лікування. Слава про цілющі грязі одеських лиманів ширилася всією імперією. На пероні залізничного вокзалу Лесю з батьком зустрів Михайло Федорович Комаров, який був відомим в Одесі юристом, знаною та шанованою людиною, видатним бібліографом і бібліофілом, перекладачем, видавцем, автором численних статей і нарисів в українській періодиці, бібліографічних виданнях, а також чотиритомного «Словника російсько-українського». Він заснував на початку двадцятого століття одеську «Просвіту». Велика родина Комарових мешкала у будинку на вулиці Поштовій,25 (нині Жуковського). Леся приятелювала з доньками Михайла Комарова та їхнім маленьким братом. Вони часто супроводжували Лесю у прогулянках вулицями і бульварами Одеси. Три місця пробула в Одесі та милуватися Чорним морем, Миколаївським бульваром (нині Приморський), Олександрівським парком (парк ім. Т. Шевченка), пляжем Ланжерон. Море вражало дівчину найбільше, воно хвилювало і вабило. Зачарована і схвильована його дивовижною красою, душа молодої поетеси відгукнеться такими рядками:

«А у тую неділеньку рано

Синє море чудово так грає,

Його сонечко пестить кохано,

Красним-ясним промінням вітає…»

До Білгорода-Дністровського Леся приїздить разом з матір’ю на теплоході «Тургенєв». Прогулянка старою фортецею дуже вразила дівчину, і незабаром з’явилися нові строфи:

«Ой вже сонечко яснее та стало на межі,

Освітило акерманські турецькії вежі.

Сі круглії вежі й високії мури –

Страшні та суворі, непевні, понурі…»

В 1891 році Леся Українка знову приїздить до нашого краю і цього разу зупиняється на лікування в Шабо, яке славиться своїм виноградом та його лікувальними властивостями. Цикл віршів «Подорож до моря» (1888 рік) поетеса написала саме під враженням, яке отримала під час перебування в нашому краї.

Леся Українка належить до кола культурних діячів, які на своїх плечах тримають нашу культурну й національну спадщину. В її творчості є і лірика, і драматичні твори. Вона і до наших часів залишається цікава, як письменниця - жінка.