25 лютого  1871 року у місті Звягель (Новоград-Волинський Житомирської області) народилася Лариса Петрівна Косач – майбутня культова українська письменниця Леся Українка. Багато її творів визнані шедеврами світової літератури. Леся писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Вже в 5 років вона почала самостійно писати п’єси, а у 8 років написала свій перший вірш. В 12 років зайнялася перекладом книги «Вечори на хуторі близь Диканьки» Миколи Гоголя. У 1911 році вийшла драма-феєрія «Лісова пісня», яка вважається одним з кращих творів Лесі Українки.

Про творчий шлях та долю письменниці розповідали учням молодших класів загальноосвітньої школи №4 в бібліотеці ім. Л. Українки під час літературно-художньої години «Лесині барви». Не залишила дітей байдужими і розповідь Олени Лебедєвої, заступника директора Білгород-Дністровської школи мистецтв ім. Л.Н. Гінзбург з навчально-виховної роботи. Олена Анатоліївна презентувала та прокоментувала малюнки дітей за сюжетами книг Лесі Українки. Роботи юних вихованців художнього відділення школи мистецтв перетворили читальну залу бібліотеки на справжню виставкову галерею, яку діти переглядали із захватом та надихнули до самостійного вивчення творчості Лесі Українки, а ще – до прагнення навчитися малювати.

В бібліотеці ім. М. Кропивницького пройшли мульт-перегляди казки Лесі Українки «Біда навчить» про молоденького задерикуватого горобчика, якого біда навчила розуму.

Геніальна поетеса та відома в усьому світі культурна діячка Леся Українка, виховуючись у справжній українській родині, ще з молоком матері увібрала любов до Батьківщини, її мови, звичаїв і традицій. Усе це вилилося в поетичних рядках Лесі, які насичені  глибокою мудрістю, оптимізмом і любов’ю до неньки України.

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

І буде струна урочисто і тихо лунати,

І пісня від серця поллється.

По світі широкому буде та пісня літати,

А з нею надія кохана

Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,

Де схована доля незнана?

І, може, зустрінеться пісня моя самотная

У світі з пташками-піснями,

То швидко полине тоді тая гучная зграя

Далеко шляхами-тернами.

Полине за синєє море, полине за гори,

Літатиме в чистому полю,

Здійметься високо-високо в небесні простори

І, може, спітка тую долю.

І, може, тоді завітає та доля жадана

До нашої рідної хати,

До тебе, моя ти Україно мила, кохана,

Моя безталанная мати!

Леся Українка, 1890