Усе прекрасне на Землі створене з любові до коханих. Віками ми намагаємось пояснити цей загадковий стан людини. Не одне покоління письменників, музикантів, художників виразили це почуття в слові, музиці, картині.

Творчість будь-якого поета чи прозаїка – це, передусім, історія його кохання, зрад, інтриг і пристрастей. Такі історії не схожі між собою, кожна має свою родзинку та особливе значення, і в тому, мабуть, головна принада любові. Для письменників кохання наче світло в кінці тунелю – без нього життя перетворюється на темряву, бруд та вічні пошуки себе.

Як любили, переживали палкі, часами й трагічні, миті життя українські письменники, хто давав літературним геніям натхнення для творчості, а часом доводив їх до відчаю – саме про цей потаємний досвід їхніх сердець і розповів караван історій «Любов наснага – любов журба», який пройшов 21 лютого в центральній міській бібліотеці ім. М. Горького. А епіграфом заходу стали слова відомого українського поета Василя Симоненка:

Мені здається, - може, я не знаю,

Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає, і серце, що кохає.

На зустрічі була представлена низка історій кохання українських класиків – Григорія Сковороди, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Павла Тичини, Олександра Довженка, Олени Теліги, Василя Симоненка. Кожну історію було прикрашено українськими ліричними піснями у виконанні творчого колективу «Колорит» (керівник В. Кисса), які не залишили байдужим нікого з присутніх, сприяли теплій та затишній атмосфері заходу.

Музика кохання звучить в кожному з нас. Нехай доля буде прихильною і подарує кожному вірне і щасливе кохання, щоб розквітло воно добром і любов’ю, бриніло у наших серцях чарівною мелодією.