Особливі випадки застосування вимоги щодо сплати єдиного внеску з мінімальної зарплати:

• сума єдиного внеску розраховується з фактично на­рахованої у поточному місяці заробітної плати незалежно від її розміру (у разі звільнення або прийняття працівника на основне місце роботи);

•  при оподаткуванні доходів внутрішніх сумісників, осіб, які отримують винагороди за договорами ЦПХ (до уваги береться загальна сума оподатковуваного доходу);

•  якщо відпустка припадає на майбутній місяць і сума відпускних нараховується не за повний місяць та після відпустки працівникові нараховуватиметься заробітна плата, то в поточному місяці єдиний внесок нараховується на суму фактичної оплати відпустки за майбутній період, оскільки загальна сума доходу ще не відома. Якщо у на­ступному місяці загальний дохід (заробітна плата та сума відпускних) за місяць менше мінімальної зарплати, єдиний внесок розраховуватиметься виходячи з мінімальної за­робітної плати;

•  якщо у працівника початок та закінчення лікарня­ного припадають на різні місяці, єдиний внесок у місяці початку лікарняного нараховується за фактично відпра­цьований час, оскільки загальна сума доходу ще не відо­ма (суму лікарняних буде визначено після надання листка непрацездатності). Якщо після розподілу лікарняного у на­ступному місяці загальний дохід за місяць становить мен­ше мінімального розміру, єдиний внесок нараховується виходячи з мінімальної заробітної плати.

На суму допомоги по вагітності та пологах за останній місяць, якщо ця її частина менше мінімальної зарплати, у місяці нарахування допомоги єдиний внесок нараховуєть­ся на фактичну суму допомоги, адже остаточний дохід за останній місяць ще не відомий.

Норма частини п'ятої ст. 8 Закону про ЄСВ не поширю­ється на заробітну плату інваліда, працевлаштованого за основним місцем роботи на підприємстві, де засто­совується ставка 8,41%, 5,5% або 5,3%. Для зазначе­них працівників сума єдиного внеску розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру. Якщо у працівника в поточному місяці немає заробітку, єдиний внесок не нараховується, оскільки відсутня база нарахування.

Коригування додаткової бази нарахування в табли­ці б звіту за формою № Д4 потрібно показувати у разі, якщо помилку допущено в місяцях починаючи з травня 2015 р. (до цього місяця форма № Д4 не припускала пока­зувати додаткову базу і нарахований на неї єдиний внесок в таблиці б. Тому виправлення додаткової бази нараху­вання до травня 2015 р. показуємо тільки в таблиці 1). Таке можливо, якщо помилково визначено/не визначено суму додаткової бази нарахування. В такому разі визначаємо додаткову базу нарахування за минулий звітний період та донараховуємо єдиний внесок. Коригування відображає­мо в таблицях 1 і 6 звіту за формою № Д4.

Якщо у звітному місяці виникає потреба нарахо­вувати єдиний внесок з додаткової бази нарахування, щодо працівника в таблиці 6 звіту за формою № Д4 за­повнюватимуться два рядки:      

•  у першому рядку вказується фактична база нараху­вання єдиного внеску;

•  у другому рядку вказується сума додаткової бази на­рахування - різниця між фактичною базою нарахування єдиного внеску і розміром мінімальної заробітної плати.

Наприклад, якщо працівник частину місяця у червні був у відпустці без збереження заробітної плати, то у звітності за лютий буде заповнено два рядки: основна заробітна плата і додаткова база нарахування. Якщо ж працівник у червні частину місяця хворів, то за цей місяць буде заповнено рядок з інформацією про основну заробітну плату, а суму додаткової бази нарахування буде відображено у місяці нарахування лікарняного.

Сума додаткової бази нарахування відображається в таблиці 6 з кодом категорії застрахованої особи, що й основна база нарахування.

Але якщо йдеться, наприклад, про донарахування лише з лікарняних – зазначаємо код «29», допомоги по вагітності та по­логах - зазначаємо код «42» тощо. Решта реквізитів заповнюється так: реквізит 10 - завжди код типу нарахування «13»; реквізит 11 - місяць і рік, за який визначаємо суму додаткової бази нарахування;

•  реквізит 15 - не заповнюється, якщо дані вказано в рядку з основною базою оподаткування;

•   реквізит 19 -сума додаткової бази нарахування;

•  реквізит 21 - сума єдиного внеску, нарахована на суму додаткової бази нарахування;

•  реквізит 22 -відмітка «1» («так»).

Інші реквізити в цьому рядку -13,14,16,17,18,20 - не заповнюються.

У таблиці 1 звіту за формою № Д4 сума додаткової бази нарахування відображається в рядку 2.5 «Додат­кова база нарахування єдиного внеску (22,0%)», а сума нарахованого на неї єдиного внеску - у рядку 3.5 «На суми різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованої заробітної плати роботодав­цями (22,0%)».

До рядка 1 «Загальна сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, усього» сума додаткової бази на­рахування не включається, оскільки не нараховується на користь працівників.

Важливо!

Наразі Пенсійним фондом України доопрацьоване програмне забезпечення в частині врахування суми доплати до мінімального страхового внеску при відображенні інформації щодо страхового стажу. Тобто по особам, яким заробітна плата нарахована в розмірі меншому , ніж мінімальна заробітна плата, з якої сплачено внесок (менший ніж мінімальний страховий внесок), та страхувальником здійснено доплату до мінімального страхового внеску (у звітності відображено з типом нарахування 13), зазначений період зараховується до страхового стажу як повний з 2016 року.

Начальник відділу адміністрування,

супроводження інформаційних систем,

електронних реєстрів та захисту інформації

Білгород-Дністровського обєднаного управління ПФУ

Лариса Марунченко