Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Народився в сім'ї селянина 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Батько – Григорій Іванович Шевченко був кріпосним селянином. Крім Тараса він мав ще шестеро дітей, двоє синів та чотири доньки. Згодом, Тараса забирають в прислугу поміщика, спочатку кухарчуком, а потім козачком. На щастя, пан Енгельгардт помітив пристрасть хлопця до живопису. Тож, через бажання мати придворного художника, поміщик відправив юного Шевченка на навчання. Тарас відвідував Ермітаж, малював статуї літнього саду. Саме в літньому саду познайомився з Іваном Сошенком. Завдяки новому знайомому Тараса представили Брюлову та Жуковському, які згодом організували та провели благодійний аукціон, а за зібрану суму в 2,5 тисячі рублів  викупили з кріпацтва Тараса Шевченка - майбутнього великого поета. Тарас пішов до Академії мистецтв. Там, продовжував вивчати живопис та почав писати свої вірші та поеми. Під час навчання була видана його перша збірка - «Кобзар». Саме ця книжка та її зміст стали центром уваги школярів під час літературно – поетичних годин «Невмируща сила Кобзаря» в центральній міській бібліотеці ім. М. Горького та в бібліотеці ім. О. Пушкіна. Шевченківський тиждень під гаслом: «Ти в моєму серці, Україно, думою Шевченка гомониш» бібліотеки міста присвятили творчості найталановитішого з синів нашої країни. В рамках тижня проходили поетичні години, літературні вікторини, голосні читання, тематичні бібліографічні огляди. Експонувалися книжкові виставки: «Всесвітня велич Кобзаря», «Скарби безсмертного Кобзаря», «Весна починається з Шевченка», «Дві зорі творчості: перо і пензель».

10 березня 1861 року Україна втратила одного з найталановитіших своїх синів. За 47 років життя Тарас Шевченко залишив нам велику спадщину в літературі, художньому мистецтві. У багатьох країнах йому встановлені пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім'ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Постать Шевченка - це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Його творчість - святиня, якою дорожить і гордиться український народ. У майбутнє він посилав він свої непорушні заповіти…

Свою Україну любіть,

Любіть її... во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.