15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Цей день не випадковий. Він приурочений до дати виведення з Афганістану останнього військового підрозділу військ СРСР.

Через горнило «афганської війни» - з 1979 по 1989 рік, пройшли близько ста п'ятдесяти тисяч українців! Дехто з них так і не повернувся: вважаються зниклими безвісти, потрапили в полон або загинули під час обстрілів. Отримали поранення та повернулися до рідних домівок інвалідами понад 8 тис українців.

В бібліотеках Білгорода-Дністровського патріотично-просвітницькими заходами вшанували пам’ять всіх тих, хто брав участь в миротворчих діях на території інших держав. В бібліотеці ім. О.С. Пушкіна для студентів економіко-правового коледжу організовано вечір спомин «Ті спогади, то вічний серця біль», на який був запрошений учасник бойових дій в Афганістані, наш земляк – підполковник Тамаров Володимир Григорович.

Володимир Григорович поділився з юнаками своїми спогадами про роки військової служби в Афганістані. Юнаки та дівчата уважно розглядали світлини з фото альбому і задавали безліч запитань… Організатори і ведучі заходу – бібліотекарі Чистобаєва Ірина та Гирбя Яна, ознайомили присутніх з книжковим фондом відповідної тематики та закликали молоде покоління пам’ятати свою історію та її героїв. Пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання. А ще під час заходу влучно прозвучали пісні групи «Каскад», «Білий танець» Ірини Шведової та інші. Протягом дня в бібліотеці демонструвалися документальні кінофільми «Афганський вітер» і «Сповідь диверсанта», а також була представлена виставка-роздум «Афган – біль наших душ».

В центральній міській бібліотеці ім. М. Горького експонували виставку-реквієм «Афганістан – пам’ять і вічний смуток», а в бібліотеці для дітей та юнацтва ім. В. Катаєва відбулася медіа прем'єра «Афганістан – то біль і смуток, чиєсь обірване життя». Хвилина безсмертя «Була в їхньому житті війна» пройшла в бібліотеці ім. М. Кропивницького, урок пам’яті «Відлуння афганських гір» - в бібліотеці ім. Лесі Українки.

15 лютого ми вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах… Ніхто і ніщо не в змозі виміряти глибину людських трагедій, психологічних потрясінь, що спіткали людей, які пройшли такий складний життєвий шлях. Вклонімося ще раз їм та їхнім матерям і батькам. Віддаймо їм всю свою шану і повагу: синам - за передчасну погаслу юність, а матерям - за передчасну сивину. І не забуваймо про те, що Афганістан не повинен піти в забуття - ні сьогодні, ні завтра, ніколи.

Пам’ятаймо! Шануймо пам’ять про них!